Повітряні Сили

Історичні витоки

Історія світової авіації та ракетобудування тісно пов’язана з українською землею. Тут творили конструктор одного з перших літаків, що піднявся у повітря, Олександр Можайський, засновник теорії ракетобудування Микола Кибальчич, творець бойових ракет Олександр Засядько. Імена киян Ігоря Сікорського та Дмитра Григоровича стали всесвітньо відомими завдяки збудованим ними літальним апаратам. Безстрашні українські соколи Костянтин Арцеулов та Володимир Дибовський зуміли «приборкати» пострах перших авіаторів — штопор. Мужній і талановитий пілот Євграф Крутень заклав підвалини тактики винищувальної авіації, на які спираються і сьогоднішні прийоми повітряного бою. В Одесі промисловцем Артуром Анатра був створений один із перших у Російський імперії авіаційних заводів.

У 1914-1917 роках було розроблено та застосовано на практиці при організації прикриття з повітря важливих пунктів Одеського військового округу (Одеса, Миколаїв, Херсон тощо) основні оперативно-тактичні принципи протиповітряної оборони тилових об’єктів. У середині 1915 року створено службу повітряного (візуального) спостереження, сповіщення та зв’язку — ВССЗ, яка мала завдання виявлення літальних апаратів противника, спостереження за їх діями і сповіщення сил і засобів повітряної оборони про їх появу.

У 1916 році в Одесі створювалися штаб та підрозділи повітряної оборони. В їх складі на початку 1917 р. нараховувалось вісімнадцять протилітакових батарей, чотири авіазагони, дві роти спостерігачів, чотири прожекторних роти і телефонно-телеграфна команда.

Початок Повітряних Сил України

Історія Повітряних Сил України розпочинається від часів Української Народної Республіки (УНР). У її збройних силах наприкінці березня 1918 року було створено Запорізьку повітроплавну ескадру. Вона увійшла до складу армійського корпусу, що утворився на базі запорізької дивізії, і розмістилась у Харкові. Згодом виникли нові авіаційні формування, що були об’єднані у три авіаційні загони (інспектури), а також ескадра важких чотиримоторних бомбардувальників типу «Ілля Муромець». Останні піднімали до 800 кг бомб та мали на озброєнні 7-8 кулеметів. У грудні 1918 року до складу Української Галицької Армії, що була збройним формуванням Західно — Української Народної Республіки, увійшла перша «літунська сотня», а потім був створений і «літунський полк», який нараховував 40 літаків різних типів.

У роки воєнної реформи, 1924-1925 р.р., почалось удосконалення засобів і систем протиповітряної оборони. Були побудовані та випробувані перші літаки-винищувачі І-1.

На території України у великих промислових центрах дислокувались авіабригади: 50-а — в Києві, 25-а — в Запоріжжі, 36-а — в Житомирі, 7-а — в Кіровограді, а також школи льотчиків в Луганську, Севастополі (Кача), Харкові та інших містах.

У загальній системі протиповітряної оборони було задіяно авіацію, зенітну артилерію, інші роди військ.

15 лютого 1929 року у відповідності з директивою штабу Українського військового округу створюється протиповітряна оборона м. Києва.

На початку Великої Вітчизняної війни протиповітряна оборона на території України була складовою частиною загального плану побудови протиповітряної оборони держави та представляла собою струнку систему.

Станом на червень 1941 року на території України було розгорнуто три зони ППО: Київська, Південна та Харківська.

Керівництво протиповітряною обороною здійснювалось командувачами військами військових округів через командувачів зонами ППО, які були їх заступниками.

У годину суворих випробувань

У пам’яті українського народу залишився назавжди безсмертний подвиг, мужність та героїзм, висока взаємодія особового складу Військ Протиповітряної оборони та Військово-Повітряних Сил, проявлені під час Великої Вітчизняної війни.

За роки війни військовими авіаторами здійснено 3 млн. 125 тис. бойових вильотів. Знищено понад 57 тис. ворожих літаків. Особовим складом Військ ППО збито більш як 7300 літаків ворога, знищено понад 1000 танків, біля 1500 гармат і мінометів, а також багато іншої бойової техніки і живої сили ворога. За мужність і героїзм десятки тисяч військовослужбовців нагороджено орденами і медалями.

Високою майстерністю та героїзмом відзначались в роки другої світової війни льотчики, зенітники, локаторники, інженери та техніки. Бойову славу видів військ примножили тричі Герой Радянського Союзу маршал авіації О.І.Покришкін, двічі Герой Радянського Союзу генерал-полковник авіації В.Д.Лавриненков, за роки командування яких було чимало зроблено для удосконалення системи протиповітряної оборони на теренах України. Свій безцінний досвід захисникам неба Батьківщини передавали герої-фронтовики: генерал-лейтенант авіації Меркулов В.І., генерал-майор авіації Балдін А.М., полковники Голубєв Г.Г., Сухов К.В., Засєдатєлєв В.В., Полупанов В.К., Майоров А.І., Павловський М.А., Шавурін П.І, Терновий Б.Я.

Військові льотчики вийшли переможцями у сотнях поєдинків з літаками противника. Найуславленіші з них — ас номер один радянських ВПС тричі Герой Радянського Союзу Іван Кожедуб (62 повітряні перемоги) та двічі Герой Радянського Союзу Сергій Грицевець (40 перемог).

Розвиток у повоєнний період

У повоєнний час на озброєння надійшли швидкісні висотні ракетні комплекси перехвату. Бортові радіолокаційні приціли, інше більш досконале обладнання за умов вмілого володіння технікою зробили авіацію всепогодною.

Починаючи з 1952 року у війська надійшла принципово нова зброя — зенітні ракетні комплекси і системи, що дозволило до 1960 року перетворити зенітну артилерію в новий рід військ — зенітні ракетні війська протиповітряної оборони.

Було проведено повне переозброєння частин ВССЗ (візуального спостереження, сповіщення та зв’язку) на нові радіолокаційні станції і системи. В 1954 році вони переформовані в радіотехнічні війська, як рід військ ППО. Широко впроваджено автоматизовані системи управління. Створено частини і підрозділи радіорозвідки та перешкоди радіоелектронним засобам повітряного противника.

З 60-х років, у зв’язку з надходженням на озброєння армій закордонних держав стратегічних ракет і космічних систем різноманітного призначення, вжито заходи по захисту держави та її Збройних Сил від раптового ракетного нападу.

З 1954 року для оборони найбільш важливих стратегічних напрямків і об’єктів сформовано армії ППО, в тому числі Київська, яка з березня 1960 року стала 8 окремою армією протиповітряної оборони і виконувала бойові завдання на теренах України.

Окремою сторінкою в історію вписано участь воїнів у війні в Афганістані. У пекельному небі Афганістану військовослужбовці обох видів Збройних Сил показали себе з найкращої сторони. Бойові операції, прикриття караванів, доставка вантажів — ось далеко не повний перелік завдань, які виконували військовослужбовці ВПС та Військ ППО. І сьогодні ще багато ветеранів тієї війни знаходяться в бойовому строю.

На варті неба незалежної України

17 березня 1992 року згідно з директивою Начальника Головного штабу Збройних Сил України було створено Військово-Повітряні Сили України. На базі штабу 24 Повітряної армії у Вінниці було сформовано Командування ВПС. На той час на території України знаходилося 4 Повітряні армії, 10 авіаційних дивізій, 49 авіаполків, 11 окремих ескадрилій, навчальні та спеціальні установи і заклади; всього біля 600 військових частин, 2800 літальних апаратів, понад 120 тис. військовослужбовців.

5 квітня 1992 року з гідно з Указом Президента України № 209 «Про невідкладні заходи щодо будівництва Збройних Сил України» та наказу Міністра оборони України створюється Командування Військ ППО України. Війська Протиповітряної оборони України створювалися на базі об`єднань, з`єднань і частин, які на той час дислокувалися на її території.

У витоків створення Військово-Повітряних Сил та Військ ППО Збройних Сил України стояли: генерал-полковники: Антонець В.М., Лопатін М.О., Стрельников В.І., Стеценко О.О., Ткачов В.В., генерал-лейтенанти: Скалько Я.І., Васильєв В.О. та багато інших генералів та офіцерів.

Створення якісно нового виду

Рішення про створення на базі Військово-Повітряних Сил та Військ Протиповітряної оборони якісно нового виду Збройних Сил України приймались продумано та виважено, виходячи із світової практики й історичного досвіду.

Метою перетворень у військовій сфері стало створення сучасної моделі Збройних Сил України — оптимальних за чисельністю, мобільних, добре озброєних, всебічно забезпечених і навчених військ і сил, які спроможні були б виконати покладені на них завдання у будь-яких умовах обстановки.

На початку 2005 року Збройні Сили України перейшли на тривидову структуру — Сухопутні Війська, Військово-Морські Сили та Повітряні Сили.

Формування Повітряних Сил стало важливим складовим елементом загальної програми реформування Збройних Сил України. Головною метою створення цього нового виду було визначено підвищення рівня ефективності виконання завдань, притаманних як Військово-Повітряним Силам, так і Військам Протиповітряної оборони, за рахунок ліквідації дублюючих елементів управління загальним процесом захисту вітчизняного повітряного простору.

Слід відзначити, що створення Повітряних Сил не стало механічним злиттям двох раніше існуючих видів ЗС України. У першу чергу воно було обумовлене прагненням військово-політичного керівництва країни підняти рівень ефективності захисту повітряного простору на новий, якісніший щабель.

Законодавчі та нормативно-правові акти, згідно яких виконуються заходи щодо створення нового виду Збройних Сил України — Повітряних Сил

— Закон України «Про внесення змін до статті 3 Закону України «Про Збройні Сили України»;

— Указ Президента України «Про введення в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про реалізацію заходів щодо реформування Збройних Сил України у 2004 році» від 10.06.04 № 641/2004;

— Державна програма реформування та розвитку Збройних Сил України на період до 2005 року, затверджена Указом Президента України від 28 липня 2000 року 927/2000;

— Організаційна директива Міністра оборони України «Про проведення організаційних заходів щодо створення Повітряних Сил Збройних Сил України»;

— наказ Міністра оборони України від 21.10.2004 № 475.

Перспективні напрацювання спрямовуються на реалізацію заходів Державної програми реформування та розвитку Збройних Сил України до 2009 року та Стратегічного оборонного бюлетеню до 2015 року.

Віхи створення нового виду

Наказом Міністра оборони України від 15 вересня 2004 року № 410 створено військову раду командування Повітряних Сил Збройних Сил України.

Указом Президента України від 8 листопада 1379/2004 генерал-лейтенанта Торопчина Анатолія Яковича призначено на посаду Головнокомандувача Повітряних Сил Збройних Сил України.

1 грудня 2004 року розпочався перший навчальний рік нового виду. У м.Вінниці на території колишнього Головного командування Військово-Повітряних Сил Збройних Сил України, де нині розташовується Командування Повітряних Сил, урочисто було відкрито Пам’ятний знак на честь створення нового виду Збройних Сил України — Повітряних Сил. Цей день прийнято вважати Днем створення Повітряних Сил.

До 1 грудня 2004 року виконано заходи першого етапу створення Повітряних Сил. У цей час об’єднання, з’єднання та військові частини Військово-Повітряних Сил і Військ Протиповітряної оборони Збройних Сил України перепідпорядковані Командуванню Повітряних Сил, та прийнято безпосереднє управління черговими силами по протиповітряній обороні та Повітряними Силами в цілому.

На другому етапі створення Повітряних Сил (грудень 2004 р.) основні зусилля було зосереджено на формуванні повітряних командувань, на проведенні злагодження з Командуванням Повітряних Сил, об’єднаннями, з’єднаннями і частинами, на підготовці пунктів управління та розгортанні системи управління Повітряних Сил у повному обсязі.

1 січня 2005 року розпочався ІІІ етап в ході створення пунктів управління та розвитку системи управління Повітряних Сил ЗС України, який триватиме до 5 травня 2005 року. Метою цього періоду було визначено вдосконалення системи зв’язку та створення єдиної системи управління Повітряними Силами. Триває вдосконалення й організаційно-штатної структури підпорядкованих з’єднань та військових частин.

Основні напрямки реформування і розвитку Повітряних Сил Збройних Сил України.

У Командуванні Повітряних Сил Збройних Сил України з урахуванням наявної нормативно-правової бази, триває цілеспрямована робота щодо створення нового виду Збройних Сил України — Повітряних Сил з терміном виконання заходів до 1 серпня 2005 року.

Передбачені заходи щодо удосконалення системи управління Повітряних Сил ЗС України, створення та підготовки функціональних структурПовітряних Сил, розвитку озброєння та військової техніки,соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, тощо.

Основні шляхи щодо створення сучасних Повітряних Сил Збройних Сил України:

• проведення адміністративної реформи у Повітряних Силах ЗС України;

• проведення структурної перебудови Повітряних Сил ЗС України;

• поступове збільшення у складі Повітряних Сил ЗС України питомої ваги Об’єднаних сил швидкого реагування, поетапного нарощування їх боєздатності, за рахунок їх максимально можливого ресурсного забезпечення, якісної підготовки та комплектування, досягнення взаємної сумісності із збройними силами НАТО;

• оптимізація кількісних показників Повітряних Сил ЗС України за рахунок ліквідації до кінця 2009 року військових організмів, з яких вилучається озброєння і військова техніка з вичерпаним ресурсом, а також з’єднань, частин та установ, які є неперспективними і підлягають скороченню згідно Стратегічного оборонного бюлетеня;

• поступовий перехід до професійних Повітряних Сил ЗС України.

Для того щоб виконати заплановані заходи необхідно:

• вивести із бойового складу з’єднання, військові частини і установи та надлишкове і застаріле озброєння і військову техніку, інше матеріально-технічне майно, що не входять до складу Повітряних Сил ЗС України зразка 2015 року;

• привести організаційно-штатні структури органів військового управління, з’єднань, частин і установ Повітряних Сил ЗС України у відповідність до покладених завдань;

• організувати проведення повномасштабної бойової підготовки військ (сил), насамперед льотного складу з загальним нальотом на кожний екіпаж не менше 90 год. на рік та органів бойового управління.

• поступово оснащувати війська (сили), насамперед Об’єднаних сил швидкого реагування, модернізованими та новими сучасними зразками озброєння та військової техніки;

• підвищити ефективність системи управління Повітряних Сил за рахунок ліквідації проміжних управлінських структур;

• уніфікувати структуру з’єднань, частин і установ Повітряних Сил ЗС України.

При цьому загальна структура Повітряних Сил ЗС України й надалі зберігатиме дві паралельні гілки:

• організаційну (роди сил: авіацію, зенітні ракетні війська, радіотехнічні війська, а також частини бойового (спеціального) забезпечення та обслуговування);

• функціональну (об’єднані сили швидкого реагування, основні сили оборони, сили підтримки (підсилення)).

Це дозволить в рамках організаційної структури створити оптимальну та економічно доцільну систему підготовки та всебічного забезпечення військ (сил), а в структурі за функціональним призначенням — забезпечити максимальну реалізацію бойових можливостей сил і засобів у спільних діях.

Складові компоненти Повітряних Сил

Одним із важливих напрямів реформування та розвитку Повітряних Сил ЗС України, є збалансований розвиток їх складових компонентів.

Повітряні Сили у своєму складі матимуть повітряний та протиповітряний компоненти, які розподілятимуться на роди:

• авіації (винищувальну, бомбардувальну, штурмову, розвідувальну, військово-транспортну та спеціальну);

• протиповітряної оборони (зенітно-ракетні та радіотехнічні війська);

• спеціальні війська (окремі військові частини і підрозділи: — розвідувальні, інженерні, РХБ захисту, зв’язку АСУ та РТЗ, РЕБ, метеорологічного забезпечення та інші);

• частини матеріально-технічного і медичного забезпечення;

• навчальні заклади.

У складі Повітряних Сил передбачається мати штаб та авіаційні бригади (винищувальні, бомбардувально-розвідувальні, штурмові, транспортні), зенітні ракетні з’єднання та радіотехнічні полки, а також військові частини та установи підтримки і забезпечення.

Структура Повітряних Сил

Структура Повітряних Сил включатиме: повітряні командування, Харківський університет Повітряних Сил, Державний авіаційний науково-випробувальний центр, військові частини, установи та організації безпосереднього підпорядкування.

У рамках організаційної перебудови Повітряних Сил передбачається перехід до структури «повітряне командування — бригада (полк)».

Стосовно функціональних структур Повітряних Сил ЗС України, то вони будуть представлені:

• об’єднаними силами швидкого реагування;

• основними силами оборони;

• силами підтримки (підсилення).

Основна увага приділяється оснащенню та підготовці Об’єднаних сил швидкого реагування, які стануть, найбільш боєздатною їх функціональною структурою. Вони призначаються для негайного реагування, локалізації збройного конфлікту на одному з оперативних напрямків, недопущення його переростання у локальну (регіональну) війну та забезпечення, у разі необхідності, організованого розгортання Основних сил оборони.

За станом укомплектованості особовим складом, забезпеченості озброєнням і військовою технікою, усіма видами матеріальних засобів Об’єднані сили швидкого реагування будуть постійно готовими до виконання визначених завдань в організаційно-штатній структурі мирного часу.

Повітряну складову Об’єднаних сил швидкого реагування утворюють визначені авіаційні, зенітні ракетні та радіотехнічні військові частини.

Основні сили оборони будуть найбільш чисельною функціональною структурою Повітряних Сил ЗС України і складатимуть основу оборони держави. Вони призначаються для відбиття воєнної агресії, рішучого розгрому противника, примушення його до припинення бойових дій, а також створення умов для встановлення миру.

Основним призначенням сил підтримки (підсилення) є накопичення озброєння і військової техніки, інших матеріальних засобів, підготовка людських ресурсів для відновлення втрат ОСШР та Основних сил оборони. До їх складу входитимуть військові навчальні заклади та навчальні центри, резервні з`єднання та частини, арсенали, бази і склади озброєння, військової техніки та інших матеріальних засобів.

Оптимізація чисельності Повітряних Сил

Заплановані зміни обумовлюють подальшу оптимізацію чисельності Повітряних Сил ЗС України та наявних систем озброєння та військової техніки. Загальна чисельність Повітряних Сил ЗС України мирного часу до кінця 2009 року за попередніми розрахунками буде складати близько 30 000 осіб (з них біля 25 000 військовослужбовців та 5 000 працівників ЗС України), а до кінця 2015 року згідно з Стратегічним оборонним бюлетенем України загальна чисельність Повітряних Сил ЗС України мирного часу має складати 20 — 23 тисячі особового складу, у тому числі 18 — 20 тисяч військовослужбовців.

З бойового складу буде вилучено значну кількість застарілого озброєння та військової техніки. Проведення зазначених заходів не призведе до зниження бойових можливостей Повітряних Сил ЗС України, оскільки воно певною мірою компенсується якісними змінами практично за всіма їх складовими.

З метою забезпечення можливостей Повітряних Сил щодо виконання завдань до кінця 2015 року військово—транспортна авіація буде повністю переозброєна на літаки національного виробництва АН—70, а всі інші літаки будуть модернізовані. На озброєнні Повітряні Сили матимуть близько 120 бойових літаків та 50-60 одиниць транспортних та спеціальних навчальних літаків.

Основними шляхами підвищення можливостей авіаційної техніки будуть: багатоцільове застосування; збільшення бойового радіусу дій; оснащення високоточними бомбами підвищеної могутності, а також ракетами з більшою дальністю ураження класу «повітря — повітря», «повітря — земля (море)», підвищення бойових можливостей зенітно — ракетних систем, їх мобільності, прихованості та живучості в умовах вогневого подавлення, інтенсивного застосування протирадіолокаційних засобів ураження, а також завад високої інтенсивності. Поступово буде нарощуватися закупівля сучасних зенітних ракетних комплексів, систем та досягатися їх взаємна сумісність з відповідними системами держав — партнерів НАТО, які залучаються до програми «Партнерство заради миру».

Завдання Повітряних Сил ЗС України

Виконання заходів реформування та розвитку Повітряних Сил Збройних Сил України забезпечить їх готовність до виконання наступних основних завдань:

• ведення радіо-, радіотехнічної, радіолокаційної та повітряної розвідки, збору і узагальнення даних, оповіщення військ (сил), органів управління та вищого керівництва Збройних Сил України;

• несення бойового чергування по протиповітряній обороні в Збройних Силах України;

• участі у протиповітряній обороні держави та Збройних Сил України;

• участі у протидії терористичним актам (в антитерористичних операціях), диверсіям на військових об’єктах та проявам тероризму з використанням повітряних суден;

• нанесення ударів по визначених наземних (морських) цілях у тактичній та оперативно-тактичній глибині;

• здійснення авіаційної підтримки військ (сил);

• здійснення повітряних перевезень (евакуації повітрям);

• участі у підготовці держави та її території до оборони;

• участі у міжнародному військовому співробітництві та забезпечення можливості Повітряних Сил Збройних Сил України приймати ефективну участь як у довгострокових, так і короткострокових міжнародних миротворчих та гуманітарних операціях.

Повітряні Сили Збройних Сил України будуть орієнтовані на виконання завдань, перш за все, у складі багатонаціональних сил, участі у ліквідації наслідків стихійних лих, техногенних катастроф, надання допомоги населенню України та підтримки правоохоронних органів держави (відповідно до чинного законодавства України) у нейтралізації загроз невоєнного характеру.

Проте не виключається можливість виконання окремих завдань лише складом національних миротворчих контингентів.

Ефективність виконання визначених завдань Повітряних Сил ЗС України у нових організаційних структурах, у першу чергу, залежатиме від удосконалення систем управління, комплектування військ (сил), їх підготовки та забезпечення.

Щодо удосконалення системи управління Повітряними Силами ЗС України намічені конкретні заходи щодо створення системи аеронавігаційного обслуговування авіації Збройних Сил України з використанням існуючих та сучасних радіоелектронних засобів повітряної навігації, підсистем зв’язку (телекомунікацій) та спостереження на основі застосування цифрової технології, відповідно до стандартів Міжнародної організації цивільної авіації (ІКАО) та НАТО, що забезпечить підвищення рівня боєздатності Повітряних Сил Збройних Сил України та безпеки повітряного руху; створення Єдиної автоматизованої системи управління Збройних Сил України (ЄАСУ), яка буде мати багаторівневу та розгалужену структуру, буде максимально інтегрованою до загальнодержавної системи управління, забезпечуватиме ефективне управління Повітряними Силами у мирний і воєнний час.

Процес переходу до професійної армії висуває нагальну потребу удосконалення існуючої системи підготовки військ (сил) як вирішального фактору підвищення боєздатності Повітряних Сил ЗС України.

З метою підвищення ефективності навчального процесу передбачено створення єдиної системи підготовки Повітряних Сил ЗС України. Суть такої системи полягає у проведенні заходів оперативної, бойової та мобілізаційної підготовки за єдиною спрямованістю на базі єдиного перспективного планування з використанням єдиної електронної інформаційної бази даних.

Програмою підготовки Збройних Сил України передбачено модернізувати навчально-матеріальну базувідповідно до потреб сучасності. Головні зусилля при цьому зосереджуватимуться на створенні полігонів, обладнаних комп’ютерними класами, імітаційними та тренажними комплексами, з одночасним підвищенням ефективності використання території існуючих навчальних центрів.

Під впливом оновленої матеріальної основи авіаційного бою та бойового застосування сучасних Повітряних Сил вже зараз формуються нові погляди на тактику і оперативне мистецтво. При цьому в сучасному військовому мистецтві чітко позначається домінуюча роль тактики, яка стає основою досягнення оперативних цілей у збройній боротьбі.

Як наслідок, переглядаються методики оперативної (бойової) підготовки, що покликані розвивати творчі, організаторські здібності у генералів та офіцерів. Пріоритети при цьому надаватимуться навчанню особового складу всебічному аналізуванню обстановки, що склалася, глибокому прогнозуванню подій, творчому пошуку виходу зі складних ситуацій. Заохочуватимуться новаторство у створенні оригінальних бойових прийомів, винахідливість та воєнна хитрість.

Щодо кадрової політики то вона буде спрямована, перш за все, на формування нової генерації офіцерських кадрів. Важливим напрямом кадрової політики стає рейтинговий відбір кандидатів на вищі посади та запровадження нового механізму оцінки якісних критеріїв діяльності офіцерів.

Істотною зміною кадрової політики у Повітряних Силах ЗС України стане посилення пріоритетності молодшого командирського складу.

Передбачається мати наступне співвідношення між різними категоріями військовослужбовців:

осіб офіцерського складу — до 20%, курсантів — біля 5%, сержантів (старшин) — близько 25%, солдатів — до 20%;

чисельності старших офіцерів до молодших офіцерів відповідно — 40% та близько 60%;

між різними категоріями офіцерського складу: вищі офіцери (генерали) — 0.5%, полковники — 5%, підполковники —14.5%,майори — 20%, капітани —25%, старші лейтенанти, лейтенанти та молодші лейтенанти — 35%.

Успішна реалізація заходів подальшого реформування та розвитку Повітряних Сил значної мірою залежить від військово-технічної політики яка є одним із основних елементів політики оборони держави, спрямованим на забезпечення належної боєздатності Повітряних Сил.

Пріоритетними напрямами розвитку озброєння та військової техніки визначені:

• забезпечення підтримання встановленого рівня бойової готовності озброєння і військової техніки за рахунок організаційних заходів та використання внутрішніх резервів і можливостей Повітряних Сил, в першу чергу частин ОСШР;

• активізація роботи з вилучення та реалізації застарілих зразків озброєння і військової техніки, утилізації техніки та авіаційних засобів ураження (АЗУ), що відпрацювали встановлені терміни і до подальшої експлуатації не придатні;

• продовження оптимізації складської бази щодо утримання авіаційних засобів ураження, розширення номенклатури ремонту керованих АЗУ класу «повітря — поверхня» на арсеналах;

• розробка та впровадження автоматизованих систем управління та зв’язку, зброї на нових фізичних принципах дії, засобів розвідки, радіоелектронної боротьби та захисту військ і об’єктів від високоточної зброї.

Подальший розвиток Повітряних Сил неможливий без ефективної системи воєнно-наукових досліджень. Цей елемент Повітряних Сил буде збережений і розширений. Основні напрями розвитку системи воєнно-наукових досліджень передбачають: цілеспрямований і збалансований розвиток усіх галузей воєнної науки (воєнно-теоретичної, військово-технічної, військово-гуманітарної) згідно з потребами військового будівництва України.

Відповідно до загальноприйнятих норм існування демократичного суспільства створюються умови длядемократичного цивільного контролю над Повітряними Силами ЗС України. Для цього психологію військових буде адаптовано до умов діяльності у рамках демократичного суспільства, а цивільним керівникам будуть надані знання у військовій галузі. В результаті цивільні і військові структури отримають можливість ефективно співпрацювати.

Сьогодення Повітряних Сил Збройних Сил України

На сьогодні Повітряні Сили ЗС України знаходяться на одному з найвідповідальніших і найскладніших періодів свого існування: завершується процес їхнього формування і починається бойове злагодження у новій організаційно-штатній структурі. Від успішного проведення цих заходів значною мірою залежить рівень ефективності подальшого функціонування Повітряних Сил.

Крім того у Повітряних Силах розпочато практичні заходи щодо побудови єдиної системи бойового і оперативного управління та її необхідного технічного оснащення. Так, завдяки впровадженню автоматизованої системи управління (АСУ) вітчизняної розробки і виробництва, рівень сумісності між авіаційною складовою та протиповітряним елементом суттєво зріс. На основі цієї АСУ в майбутньому буде побудована єдина система управління Повітряних Сил.

Також у військових організмах Повітряних Сил проводиться низка практичних заходів оперативної підготовки з усіма категоріями військовослужбовців, вдосконалюється організаційно-штатна структура. При цьому її ефективність обов’язково перевіряється практичним шляхом під час численних командно-штабних тренувань та навчань.

Представники колишніх Військово-Повітряних Сил та Військ Протиповітряної оборони наполегливо відпрацьовують узгодженість дій в інтересах новоутвореного виду Збройних Сил України. Також у галузях несення бойового чергування, бойової і оперативної підготовок відбуваються значні зміни та корекція керівних положень і документації. Зважаючи на необхідність налагодження єдиної і ефективної системи управління нового виду ЗС України, організаційно перебудовується вся система бойового управління.

У новому 2005 навчальному році частини та з’єднання Повітряних Сил очікує інтенсивна і напружена бойова підготовка. Зокрема, в цьому році на вітчизняних полігонах планується відновити проведення навчань з бойовими стрільбами зенітних ракетних комплексів малої і середньої дальності дії, а також активізувати підготовку пілотажної групи «Українські соколи» на винищувачах МіГ-29. Не менш важливе завдання — підвищення рівня професійної підготовки випускників льотного факультету Харківського університету Повітряних Сил і доведення їхнього нальоту до рівня 120-180 годин на навчально-бойових літаках.

Основні заходи щодо створення Повітряних Сил, а також бойове злагодження у новій організаційно-штатній структурі заплановано завершити до початку серпня 2005 року.

На сьогоднішній день завдання щодо створення Повітряних Сил, які визначені Міністром оборони України, виконуються у відповідності з затвердженим графіком.

За період формування Повітряних Сил Збройних Сил України створено необхідні базу і умови для їх подальшого реформування та розвитку на період до 2015 року.

Сьогоднішні Повітряні Сили України — один з важливих гарантів цілісності і незалежності нашої держави. Вони надійно стоять на сторожі повітряного простору України.

Повітряні Сили України — один з головних носіїв бойового потенціалу Збройних Сил України. Цей високоманеврений вид Збройних Сил призначений для охорони повітряного простору держави, ураження з повітря об’єктів противника, авіаційної підтримки своїх військ (сил), висадки повітряних десантів, повітряного перевезення військ і матеріальних засобів та ведення повітряної розвідки.

Передбачається, що у 2015 році Повітряні Сили будуть найбільш мобільним, науково і технологічно містким видом вітчизняного війська. Саме їм буде надаватися пріоритет у розвитку, підготовці, оснащенні та забезпеченні.

 

(Матеріали сайта http://www.mil.gov.ua)